Пам’яті комп’ютерів, що пішли… ZX-SPECTRUM

Цю нотатку я вирішив присвятити пам’яті комп’ютера, який давно віджив своє і з якого почалося моє знайомство з комп’ютерним світом, — ZX-SPECTRUM. Саме моя модель називалася Pentagon-512. Число 512 у назві — це обсяг установленої пам’яті, але не мегабайтів, а кілобайтів! 🙂

 

Для тих, хто не знає, наведу основні характеристики цього комп’ютера:

• 512 КБ оперативної пам’яті (це було значно більше за середній обсяг, оскільки стандартом вважалися 128 КБ). Щоправда, використати стільки пам’яті могли дуже небагато програм, наприклад копіювальники дискет. Думаю, дехто пам’ятає, що за наявності лише одного дисковода для копіювання доводилося міняти дискети місцями кілька разів, а так — лише двічі.
• Частота процесора Z-80 — 3.5 МГц, причому найшвидша команда виконувалася не за один, а за чотири такти! Згодом я зробив турборежим, і процесор працював на частоті 7 МГц.
• Звуковий триканальний співпроцесор AY8912. З огляду на те, що без нього звук генерується програмно, з ним звучання було просто чудовим. Існували цілі музичні збірки, які містили близько 500 композицій на одному диску.
• Клавіатура на 40 клавіш. Існували варіанти й із розширеною клавіатурою, але герконова клавіатура на сорок кнопок була певним стандартом.
• Вбудований контролер дисковода на 1818ВГ93. Стандартним пристроєм зберігання був касетний магнітофон, тож це було навіть круто. Але спочатку в цій схемі не було захисту контролера, через що він багато разів згоряв. Мікросхема була дорогою та дефіцитною, що засмучувало.
• Монітором слугував звичайний телевізор. Ті, хто мав монітори типу CGA, підключали й їх, а ось VGA підключити вже було неможливо через надто відмінну частоту кадрів.
• Роздільна здатність екрана — 256*192 точки, 16 кольорів. Але точки розфарбовувалися блоками 8*8 пікселів (знакомісце), тому часто використовувалася монохромна графіка або розфарбування було досить грубим. Зате це дозволяло швидше перемальовувати екран за такого слабкого процесора.

На початку допису розміщено знімок екрана програми, яку я написав приблизно в 1999 році на асемблері. Це був графічний редактор, який, на мою думку, найбільше підходив для створення та редагування спрайтів. Нижче показано роботу й інтерфейс програми:

Сам редактор був модульною програмою — щось на кшталт механізму DLL. Згодом для нього з’явилося кілька додаткових модулів, зокрема модуль відтворення музики, який дозволяв слухати її під час малювання. А пізніше ця ідея модульності переросла у створення операційної системи MythOS. Її було написано у версії 1.0, але так і не викладено у вільний доступ.

Для історії я зберіг робочу програму разом з емулятором. Якщо розпакувати її в корінь диска C, жодні налаштування не потрібні: просто запускаємо unreal.exe, а потрібний образ уже змонтовано.

Завантажити архів.