3D Google Cardboard, Oculus Rift: огляд окулярів віртуальної реальності VR-BOX (Virtual Reality)

Ставши щасливим власником окулярів віртуальної реальності VR-BOX, вирішив трохи поділитися досвідом із тими, хто ще тільки планує їх придбати, і зацікавити тих, хто навіть не планував 😉 Основні можливості: перегляд стереоскопічного 3D-відео (на кшталт IMAX), кругового відео на 360 градусів (у якому можна крутити головою), а також 3D-ігри як на телефоні, так і на комп’ютері.

Фізичні особливості та характеристики окулярів віртуальної реальності VR-BOX

Одразу опишу недоліки саме мого шолома:

• Під час вставляння чи виймання рамки з телефоном він може трохи зміститися, оскільки кріплення — просто пластмаса без жодних гумок і присосок.
• Для мого відносно немаленького носа дуже мало місця, і складно знайти положення, у якому шолом не тиснув би на перенісся.
• Якщо телефон невеликий, зображення в лінзах зміщене вниз, а зверху видно межу картинки, оскільки кріплення притискає телефон до нижньої частини рамки.
• Оскільки окуляри VR-BOX охоплюють доволі широку область екрана телефона, за недостатнього розміру телефона ви бачитимете край його екрана, а може, навіть кнопки (звісно, у темряві всередині окулярів це не впадає в око, але все ж). Саме зображення буде радше квадратним, ніж прямокутним. Найбільший телефон, який я пробував, — 5.5 дюйма, але навіть він трохи не дотягував за розміром. Тому думаю, що ідеальний варіант для цих окулярів — 6 дюймів.
• Після встановлення телефона кнопки гучності опиняються внизу, і їх можна ненароком натиснути. Там само розташований роз’єм живлення, через що під’єднати кабель неможливо. Щоб таке кріплення не натискало бічні кнопки, можна нанести на рамку приблизно по міліметру термоклею в місцях притискання телефона, щоб тиск припадав на ці виступи, а не на кнопки.

Про розмір телефона варто сказати окремо. Максимальні габарити телефона, який вдасться втиснути в рамку, за моїми вимірюваннями — 82×155 мм. Подивіться, який вигляд у рамці має телефон на 4.3 дюйма (світлі кола — це приблизно те, що бачитимуть ваші очі):

Область, яку сприймає око, — приблизно 60..75 мм на 110..135 мм (фокусна відстань змінюється регулюванням лінз від 50 до 65 мм, і відповідно зі зміною цієї відстані змінюється й видима область).

Мій старий телефон мав екран на 4.3 дюйма (Newman N1) із роздільною здатністю 960×540 і двоядерний процесор MTK6577–ARM Cortex A9 1GHz. Його розміру, потужності та роздільної здатності екрана явно не вистачало, щоб відчути всі принади окулярів, але все ж було достатньо, щоб познайомитися зі світом 3D і дещо спробувати. Головне, що в ньому виявився гіроскоп, без якого окуляри зовсім втрачають сенс.

Дивимося 3D-відео

Перша складність, із якою стикаються власники слабких телефонів, — пошук відеопрогравача, який гальмував би найменше. У моєму випадку гальмували всі програвачі на основі Unity3d, а єдиний ідеальний варіант, який я знайшов, — «VR Player Android 1.0» (на жаль, новіші версії на мій телефон з android-4.0.4 не встановлюються).

Програвач «VR Player» уміє відтворювати плоске (Plane), сферичне (Sphere) і купольне (Dome) відео як у моно (2D), так і у стереоваріантах («3D Side By Side» або «3D Over/Under»). На жаль, він сам не визначає формат вхідного відео, і його доводиться вказувати вручну через меню.

Спочатку не надто зрозуміло, як це налаштовувати і як визначити тип відео, яке вам трапилося, але з часом ви легко їх розрізнятимете. Наприклад, поглянувши на відео у звичайному програвачі, одразу можна сказати, моно воно чи стерео: якщо моно, то зображення одне (це 2D), а якщо стерео — із вертикальним (3D Side By Side) або горизонтальним (3D Over/Under) поділом. Далі дивимося, чи є геометричні спотворення зображення: якщо їх немає, це звичайне плоске (Plane) відео, а якщо є — то здебільшого відео на 360 градусів (Sphere, якщо бачимо всю кругову розгортку) або купольне відео, схоже на спотворення «риб’яче око» чи зображення у дверному вічку (Dome). Бувають й інші варіанти, їх підтримує новіший програвач, але найчастіше трапляються саме ці.

Не забувайте про налаштування кута огляду (FOV) у програвачі! Це дуже впливає на сприйняття відео. Для одних відео його краще зменшити, інакше предмети можуть виглядати спотвореними (це стосується кругових і сферичних відео). Для інших його можна збільшити, щоб, наприклад, не доводилося сильно крутити головою під час перегляду 3D-фільму. Нормальні значення зазвичай лежать у діапазоні 45..90 градусів.

У моєму випадку знайти швидкий програвач виявилося замало! Відео, завантажені з YouTube у форматі mp4, або зовсім не запускалися, або дуже гальмували, і мені довелося конвертувати mp4 -> avi. Для конвертування найзручніше виявилося використати консольний конвертер ffmpeg і зробити собі bat-файл приблизно з таким вмістом:

ffmpeg -i 1.mp4 -vcodec mpeg4 -acodec mp3 -ar 44100 -ab 128k -s 1280×720 -b 6000k  1.avi

1.mp4 — це назва початкового файлу, який потрібно покласти в ту саму папку, а після конвертування забрати 1.avi.
Також можна задати потрібну роздільну здатність, бітрейт, кількість проходів тощо. Кому цікаво розібратися із цією утилітою, рекомендую переглянути приклади роботи у статті на Хабрі (російською).

З’єднуємо шолом віртуальної реальності з комп’ютером

Спочатку, пробуючи різні ролики, я раз у раз вставляв і виймав телефон, щоб перемкнути відео або налаштування. Це, звісно, дуже незручно й утомливо, тож я встановив на телефон і комп’ютер TeamViewer, який дозволив керувати телефоном із комп’ютера, не виймаючи його з окулярів.

Trinus VR — програма, яка дозволяє передавати зображення з будь-якої запущеної програми чи гри на екран телефона, одночасно роздвоюючи його для лівого й правого ока. У цієї програми багато налаштувань і нюансів використання, але докладно описувати їх тут не буду. Тобто ви можете запустити свою улюблену гру й дивитися на неї в окулярах, але (!) якщо гра не має вбудованої підтримки 3D, зображення буде плоским. Для об’єму гра має видавати одразу два схожі зображення поруч. Якщо гра цього не вміє, можна спробувати змусити її робити це за допомогою наступної програми.

TriDef 3D — програма, призначена для перетворення моноігор на стерео. Тобто вона роздвоює екран гри, видаючи трохи різні зображення для правого й лівого ока, завдяки чому ви й отримуєте об’єм в окулярах.

Від себе скажу, що саме з моїм телефоном грати в більшість ігор виявилося дуже некомфортно: надто низька роздільна здатність екрана й мала видима область через невеликий розмір телефона. Але, можливо, я оціню цей спосіб використання окулярів після оновлення.

P.S. Після заміни телефона на Redmi Note 2 можливостей стало більше, а якість зображення стала дуже приємною. Почав пробувати деякі 3D-програми на телефоні, які старий зовсім не тягнув.

P.P.S. (06.01.2017) Заради цікавості замовив собі Bluetooth-джойстик (стаття російською) з AliExpress. Але довелося поборотися, щоб мій телефон його побачив. При цьому зрештою все одно залишився розчарованим багатьма програмами через слабку підтримку джойстика. Наприклад, навіть застосунок Google «Cardboard», який містить кілька інших, постійно виходить зі стереорежиму у звичайний, а то й просто глючить.

Деякі програми наполегливо вимагали QR-код для налаштування окулярів, і я знайшов його для VR-BOX. Може, ще комусь знадобиться:

P.S. (15.12.2018) Згенерувати такий QR-код для свого телефона ви можете й самі, скориставшись сервісом «VIEWER PROFILE GENERATOR». Для роботи із цим сервісом вам знадобляться одразу два пристрої. На одному (можна використати комп’ютер або ноутбук) відкриваєте сторінку з налаштуваннями, де змінюватимете різні параметри. На другому відкриваєте унікальне посилання: за ним з’явиться роздвоєне зображення тестової кімнати, яке підлаштовуватиметься у відповідь на зміни параметрів. Якщо тестова кімната не з’являється, вимкніть у браузері мобільний режим і відкрийте «повну версію сайту», а потім натисніть на зображення, щоб перейти в повноекранний режим.